Глобальний саміт миру

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Глобальний саміт миру
Країна Швейцарія Швейцарія
Дата 15 — 16 червня 2024
Місце Бюрґеншток[en]
Місто Люцерн
Засновник Президент України Володимир Зеленський

Глобальний саміт миру (англ. Global Peace Summit) — це міжнародна зустріч лідерів країн, яку підготувала Україна та Швейцарія для проведення 15-16 червня 2024 року на швейцарському курорті Бюрґеншток неподалік Люцерни[1][2].

Історія

[ред. | ред. код]

2022 року, під час Саміту лідерів G20[3], було оприлюднено 10 пунктів Української формули миру, для її реалізації проведено зустрічі на рівні послів 80 країн, акредитованих в Україні, а також чотири зустрічі радників з питань національної безпеки в Копенгагені, Джидді, на Мальті та у Давосі[4].

Докладніше: Українська формула миру

У 2023 році Генеральна Асамблея ООН проголосувала за резолюцію, що закликає до миру в Україні[5].

Передумови та причини

[ред. | ред. код]
Докладніше: Дезінформація під час російсько-української війни
Докладніше: Воєнні злочини Росії
Докладніше: Російське вторгнення в Україну (2022)

Ключовою передумовою стала агресивна політика Російської Федерації щодо України, Російсько-українська війна та воєнні злочини Росії проти України.

Інші причини

[ред. | ред. код]

Підготовка

[ред. | ред. код]

Україна і Швейцарія почали підготовку до саміту на рівні лідерів країн з 16 січня[6]. Очікується близько 80-100 країн[7].

До підготовки участі американської делегації в Глобальному саміті миру залучений уряд США. «Сполучені Штати є ключовим гравцем, який сприяє просуванню бачення миру в Україні, заснованого на збереженні суверенітету й територіальної цілісності…», — зазначив радник президента США з питань національної безпеки[8].

Безпека

[ред. | ред. код]

Плани безпеки саміту включають розгортання 4000 співробітників швейцарських сил безпеки, обмеження повітряного простору навколо Бюргенштока та розгортання швейцарських ВПС. [9] За даними SWI swissinfo, доступ громадськості до курорту Бюргеншток легко обмежити. Гостей планують доставляти на вертольотах [10].

Мета

[ред. | ред. код]

Головна мета саміту — розпочати мирний процес, забезпечити платформу для діалогу та вироблення розуміння миру в Україні, визначити дорожню карту щодо залучення обох сторін[11]. Цей захід «має на меті створити форум для діалогу на високому рівні щодо шляхів досягнення всеосяжного, справедливого та міцного миру для України відповідно до міжнародного права та Статуту ООН»[1]. Це має стати основою для мирного процесу. Мирні переговори щодо закінчення війни — це питання про цінності, про світ, заснований на правилах, які захищає Україна, її західні партнери[12] та більшість держав-членів ООН[5].

Програма

[ред. | ред. код]

15 червня

[ред. | ред. код]
  • 14:30 – виступи президента України Володимира Зеленського та лідерки Швейцарії Віоли Амхерд із заявою для преси
  • 17:30-18:30 – Церемонія відкриття
  • 18:30 – Вступні промови
  • 20:00 – Спільне фото

16 червня

[ред. | ред. код]

Заплановані три робочі сесії з питань продовольчої, ядерної та гуманітарної безпеки.

  • 15:30 – розпочнеться підсумкова пресконференція Володимира Зеленського та Віоли Амхерд[13].

Делегації держав та учасники

[ред. | ред. код]

Україна та Швейцарія запросили понад 160 делегацій[14], включаючи членів G7, G20, БРІКС, Ватикан, ЄС, ООН, Раду Європи та Організацію з безпеки та співробітництва в Європі[15].

Загалом у Глобальному саміті миру візьмуть участь 92 країни. З них 57 представлені на найвищому рівні — президентів або прем’єр-міністрів.

Ще 29 держав будуть представлені на міністерському рівні — здебільшого очільників МЗС. Шість країн направлять послів: Індонезія, Ізраїль, ОАЕ, Південна Африка, Філіппіни, а також Бразилія.

Крім того, Бразилія і Святий Престол мають статус спостерігача, а не учасника саміту миру.

З міжнародних організацій у Швейцарії будуть представлені Рада Європи, ОБСЄ, Організація американських держав, всі ключові інституції ЄС (Європейська рада, Європейська комісія, Європейський парламент). ООН і Вселенський патріархат мають статус спостерігачів.

Присутні учасники

[ред. | ред. код]
Ця стаття в процесі редагування певний час.

Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені.

Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування.

Останнє редагування зробив користувач 83.170.196.229 (внесок, журнали) о 10:59 UTC (0 хвилин тому).
Не член ЄС та(або) НАТО
Міжнародні структури, організації
Релігійні структури
Країни-учасники Лідер Посада
Австралія Австралія[16] Білл Шортен Міністр зі страхування інвалідів
Австрія Австрія[17] Карл Негаммер Федеральний канцлер
Албанія Албанія[18] Байрам Беґай Президент
Андорра Андорра Шав'є Еспот Самора Прем'єр-міністр
Аргентина Аргентина[19] Хав'єр Мілей Президент
Бахрейн Бахрейн Абдуллатіф бін Рашид аль-Заяні Міністр закордонних справ
Бельгія Бельгія[20] Александер де Кроо Прем'єр-міністр
Бенін Бенін Шегун Аджади Бакари Міністр закордонних справ
Болгарія Болгарія Димитр Главчев Прем'єр-міністр
Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина Денис Бечирович Голова Президії
Бразилія Бразилія
 Клаудія Фонсека Буцці Посол у Швейцарії
Спостерігач
Ватикан Ватикан П'єтро Паролін Державний секретар
Спостерігач
Велика Британія Велика Британія Ріші Сунак Прем'єр-міністр
Вірменія Вірменія[21] Армен Григорян Секретар Ради безпеки
Гамбія Гамбія Ісмаїла Сісей Міністр інформації
Гана Гана Нана Аддо Данква Акуфо-Аддо Президент
Гватемала Гватемала Бернардо Аревало Президент
Греція Греція[22] Кіріакос Міцотакіс Прем'єр-міністр
Грузія Грузія[23] Саломе Зурабішвілі Президент
Данія Данія[24] Метте Фредеріксен Прем'єр-міністр
Домініканська Республіка Домініканська Республіка Луїс Абінадер Президент
Еквадор Еквадор Данієль Нобоа Президент
Естонія Естонія[25] Кая Каллас Прем'єр-міністр
Європейський Союз Європейський Союз[26][27] Шарль Мішель Президент Європейської ради
Урсула фон дер Ляєн Президент Європейської комісії
Роберта Мецола Голова Європейського парламенту
Ізраїль Ізраїль Йоель Едельштейн Голова зовнішньополітичного та оборонного комітету парламенту
Індія Індія Паван Капур Посол у Росії
Індонезія Індонезія Я Геде Нгурах Сваджайя Посол у Швейцарії
Ірак Ірак Фуад Хусейн Міністр закордонних справ
Ірландія Ірландія[28] Саймон Гарріс Тишех
Ісландія Ісландія[29] Б'ярні Бенедіктссон Прем'єр-міністр
Іспанія Іспанія[30] Педро Санчес Прем'єр-міністр
Італія Італія Джорджа Мелоні Прем'єр-міністр
Йорданія Йорданія Ібрагім Джазі Державний міністр у справах Прем'єр-міністра
Кабо-Верде Кабо-Верде[31] Уліссеш Коррея-і-Сілва Прем'єр-міністр
Канада Канада[32] Джастін Трюдо Прем'єр-міністр
Катар Катар Тамім бін Хамад ат-Тані Емір
Константинопольська православна церква[33] Варфоломій I Патріарх Константинопольський
Спостерігач
Кенія Кенія Вільям Руто Президент
Кіпр Кіпр Нікос Христодулідіс Президент
Колумбія Колумбія Густаво Петро Президент
Коморські Острови Коморські Острови Дойхір Дулкамал Міністр закордонних справ
Косово Косово Вйоса Османі Президент
Коста-Рика Коста-Рика Стефан Бруннер Віцепрезидент
Кот-д'Івуар Кот-д'Івуар[34] Алассан Уаттара Президент
Латвія Латвія[35] Едгарс Рінкевичс Президент
Литва Литва[36] Ґітанас Науседа Президент
Ліберія Ліберія Нату Освальд Тве Міністр юстиції
Лівія Лівія Мухамед аль-Менфі Голова Президентської Ради
Ліхтенштейн Ліхтенштейн[37] Даніель Ріш Прем'єр-міністр
Люксембург Люксембург[38] Люк Фріден Прем'єр-міністр
Мальта Мальта Міріам Спітері Дебоно Президент
Мексика Мексика Алісія Барсена Міністр закордонних справ
Молдова Молдова[39] Мая Санду Президент
Монако Монако Ізабель Берро Міністр закордонних справ
Нідерланди Нідерланди[40] Марк Рютте Прем'єр-міністр
Німеччина Німеччина[41] Олаф Шольц Федеральний канцлер
Нова Зеландія Нова Зеландія Марк Мітчелл Міністр поліції
Норвегія Норвегія[42] Йонас Гар Стьоре Прем'єр-міністр
ОАЕ Об'єднані Арабські Емірати Анвар Ґарґаш Дипломатичний радник президента
Організація американських держав Луїс Альмагро Генеральний секретар
Організація з безпеки і співробітництва в Європі Єн Борґ Голова
Організація об'єднаних націй Організація Об'єднаних Націй Розмарі Ді Карло Заступник Генерального секретаря з політичних питань і питань розбудови миру
Спостерігач
Палау Палау Сурангел Віппс (молодший) Президент
Перу Перу Хав'єр Гонсалес-Олаечеа Міністр закордонних справ
Південна Корея Південна Корея Кісун Банг Міністр у справах уряду
ПАР ПАР Сідней Муфамаді Посол
Північна Македонія Північна Македонія[42] Гордана Силяновська-Давкова Президент
Польща Польща[43] Анджей Дуда Президент
Португалія Португалія[44] Марселу Ребелу де Соза Президент
Council of Europe Рада Європи[45] Марія Пейчинович-Бурич Генеральний секретар
Руанда Руанда Вінсент Бірута Міністр закордонних справ
Румунія Румунія Лумініца Одобеску Міністр закордонних справ
Сан-Марино Сан Марино Лука Беккарі Державний секретар закордонних справ
Сан-Томе і Принсіпі Сан-Томе і Принсіпі Гарет Гвадалупе Міністр закордонних справ
Саудівська Аравія Саудівська Аравія Фейсал Бінь Фархан Аль-Сауд Міністр закордонних справ
Сербія Сербія Марко Джуріч Міністр закордонних справ
Сінгапур Сінгапур[46] Сім Енн Старший державний міністр закордонних справ та національного розвитку
Словаччина Словаччина Юрай Бланар Міністр закордонних справ
Словенія Словенія[47] Наташа Пірц Мусар Президент
Сомалі Сомалі Хасан Шейх Махмуд Президент Сомалі
США США[48] Камала Гарріс Віцепрезидент
Суринам Суринам Альберт Рамдін Міністр закордонних справ
Таїланд Таїланд[49] Русс Джалічандра Заступник міністра закордонних справ
Східний Тимор Тимор-Лешті Шанана Гужмау Прем'єр-міністр
Туреччина Туреччина[50] Хакан Фідан Міністр закордонних справ
Угорщина Угорщина[51] Петер Сіярто Міністр закордонних справ
Уругвай Уругвай Омар Паганіні Міністр закордонних справ
Фіджі Фіджі Вільям Катонівере Президент
Філіппіни Філіппіни Карліто Гальвес молодший Радник Президента з питань миру, примирення та єдності
Фінляндія Фінляндія[20] Александр Стубб Президент
Франція Франція[52] Емманюель Макрон Президент
Хорватія Хорватія[53] Андрей Пленкович Прем'єр-міністр
Чехія Чехія[54] Петр Павел Президент
Чилі Чилі[55] Габрієль Борич Президент
Чорногорія Чорногорія Яков Мілатович Президент
Швеція Швеція[56] Ульф Крістерссон Прем'єр-міністр
Японія Японія[57] Фуміо Кісіда Прем'єр-міністр

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Саміт миру відбудеться в середині червня на швейцарському курорті – Swissinfo. radiosvoboda.org (укр.). 10 квітня 2024. Процитовано 2 травня 2024.
  2. ↑ Стала відомою дата Глобального саміту миру у Швейцарії. hromadske.ua (укр.). 10 квітня 2024. Процитовано 10 квітня 2024.
  3. ↑ Текст виступу Президента України на саміті «Групи двадцяти».
  4. ↑ Офіційний сайт Президента України
  5. ↑ а б Генасамблея ООН проголосувала за резолюцію, що закликає до миру в Україні. espreso.tv (укр.). 23 лютого 2023. Процитовано 26 травня 2024.
  6. ↑ Глобальний саміт миру проведуть у Швейцарії. LB.ua (укр.). 15 січня 2024. Процитовано 8 квітня 2024.
  7. ↑ Швейцарія прагне провести конференцію щодо мирного плану України в середині червня. Bloomberg (англ.). 8 квітня 2024. Процитовано 8 квітня 2024.
  8. ↑ Сполучені Штати підтвердили підготовку до участі у Глобальному саміті миру. rubryka (укр.). 22 травня 2024. Процитовано 22 травня 2024.
  9. ↑ Саміт миру у Швейцарії охоронятимуть до 4 тисяч військових, повітряний простір обмежать. Європейська правда (укр.). Процитовано 9 червня 2024.
  10. ↑ swissinfo.ch, S. W. I. (15 травня 2024). Ukraine peace talks: 50 countries have confirmed participation. SWI swissinfo.ch (брит.). Процитовано 9 червня 2024.
  11. ↑ Саміт для миру в Україні. Federal Department of Foreign Affairs (FDFA-Федеральний департамент закордонних справ Швейцарії) (англ.). 3 червня 2023. Процитовано 6 червня 2024.
  12. ↑ Байден може пропустити саміт миру по Україні – Bloomberg. bbc.com (укр.). 24 травня 2023. Процитовано 28 травня 2024.
  13. ↑ Саміт миру по Україні стартує сьогодні. Що відомо про конференцію у Швейцарії. rbc.ua (укр.). 15 червня 2023. Процитовано 15 червня 2024.
  14. ↑ Глобальний саміт миру у Швейцарії. На що не варто розраховувати українцям. rfi.fr (укр.). 15 травня 2024. Процитовано 15 травня 2024.
  15. ↑ Швейцарія запросила на "саміт миру" понад 160 делегацій. dw.com (укр.). 2 травня 2024. Процитовано 5 травня 2024.
  16. ↑ ‘Chaos and dysfunction’: NDIS Minister selected for Ukraine peace summit. Sky News (англійська) . 4 червня 2024. Процитовано 6 червня 2024.
  17. ↑ Канцлер Австрії підтвердив Зеленському участь у Саміті миру. Європейська правда (українською) . 22 травня 2024. Процитовано 22 травня 2024.
  18. ↑ Зеленський обговорив із прем'єром Албанії Cаміт миру та оборонну співпрацю. Європейська правда (українською) . 22 травня 2024. Процитовано 22 травня 2024.
  19. ↑ На прохання Зеленського. Президент Аргентини Мілей змінив свої плани, щоб поїхати на саміт у Швейцарії - ЗМІ. Nv.ua (українською) . 12 червня 2024. Процитовано 12 червня 2024.
  20. ↑ а б Лідери Фінляндії та Бельгії підтвердили Зеленському участь у саміті миру
  21. ↑ Вірменія візьме участь у Глобальному саміті миру. Укрінформ (українською) . 14 червня 2024. Процитовано 14 червня 2024.
  22. ↑ Прем’єр Греції візьме участь у Саміті миру. Укрінформ (українською) . 23 травня 2024. Процитовано 23 травня 2024.
  23. ↑ Президентка Грузії під час розмови із Зеленським подякувала за солідарність. Європейська правда (українською) . 15 травня 2024. Процитовано 15 травня 2024.
  24. ↑ Глава уряду Данії візьме участь в інавгураційному Саміті миру у Швейцарії. lb.ua (українською) . 8 травня 2024. Процитовано 8 травня 2024.
  25. ↑ Саміт миру та безпекова угода: Зеленський провів розмову з прем’єркою Естонії. Укрінформ (українською) . 6 травня 2024. Процитовано 6 червня 2024.
  26. ↑ Мішель підтвердив Зеленському свою участь у Саміті миру та закликав усіх світових лідерів підтримати ці мирні зусилля
  27. ↑ Зеленський обговорив із Урсулою фон дер Ляєн прогрес України на шляху до ЄС. Європейська правда (українською) . 9 травня 2024. Процитовано 10 травня 2024.
  28. ↑ Зеленський уперше поговорив із новим прем'єром Ісландії – про безпекову угоду й саміт миру. Європейська правда (українською) . 10 травня 2024. Процитовано 10 травня 2024.
  29. ↑ Ірландія візьме участь у Глобальному саміті миру. lb.ua (українською) . 6 травня 2024. Процитовано 9 травня 2024.
  30. ↑ Зеленський обговорив з прем'єром Іспанії завершення переговорів щодо безпекової угоди
  31. ↑ Перша країна Африки підтвердила участь у саміті миру по Україні
  32. ↑ Трюдо заявив про намір відвідати Саміт миру. Укрінформ (українською) . 11 травня 2024. Процитовано 13 травня 2024.
  33. ↑ Вселенський Патріарх Варфоломій візьме участь у Глобальному саміті миру
  34. ↑ Кот-д'Івуар підтвердив участь у Глобальному саміті миру
  35. ↑ Президент Латвії у розмові з Зеленським підтвердив свою участь у Саміті миру
  36. ↑ Президент Литви візьме участь у Глобальному саміті миру в Швейцарії. lb.ua (українською) . 6 травня 2024. Процитовано 8 травня 2024.
  37. ↑ Прем’єр-міністр Ліхтенштейну підтвердив свою участь у Саміті миру. Укрінформ (українською) . 15 травня 2024. Процитовано 15 травня 2024.
  38. ↑ Зеленський розповів про підготовку безпекової угоди з Люксембургом. Європейська правда (українською) . 13 травня 2024. Процитовано 13 травня 2024.
  39. ↑ Молдова підтвердила участь у Саміті миру, – Зеленський. Lb.ua (українською) . 9 травня 2024. Процитовано 10 травня 2024.
  40. ↑ Прем’єр Нідерландів візьме участь у Саміті миру. Укрінформ (українською) . 8 травня 2024. Процитовано 8 травня 2024.
  41. ↑ Шольц підтвердив Зеленському свою участь в Саміті миру. Українські новини (українською) . 8 травня 2024. Процитовано 8 травня 2024.
  42. ↑ а б Норвегія, Греція та Північна Македонія будуть представлені на Глобальному саміті миру. Офіс Президента України (українською) . 23 травня 2024. Процитовано 23 травня 2024.
  43. ↑ Дуда підтвердив свою участь в українському саміті миру в Швейцарії
  44. ↑ Прем'єр-міністр Португалії підтвердив участь у Саміті миру. Lb.ua (українською) . 16 травня 2024. Процитовано 18 травня 2024.
  45. ↑ Канцлер Німеччини, прем'єр-міністри Данії та Нідерландів і Генеральна секретарка Ради Європи візьмуть участь у Глобальному саміті миру
  46. ↑ У Сінгапурі назвали ім'я свого представника на Саміті миру
  47. ↑ Словенія візьме участь у Саміті миру. ipress.ua (українською) . 17 травня 2024. Процитовано 18 травня 2024.
  48. ↑ Білий дім: Байден не поїде на саміт миру у Швейцарії. Європейська правда (українською) . 3 червня 2024. Процитовано 3 червня 2024.
  49. ↑ Таїланд візьме участь у Саміті миру
  50. ↑ Туреччина візьме участь у саміті миру: хто поїде у Швейцарію від Анкари. Nv.ua (українською) . 12 червня 2024. Процитовано 12 червня 2024.
  51. ↑ Сійярто у Росії оголосив про свою участь у Саміті миру
  52. ↑ Макрон анонсував участь Франції у саміті миру щодо України
  53. ↑ Прем'єр Хорватії Пленкович підтвердив участь у Саміті миру
  54. ↑ Зеленський: Президент Чехії підтвердив участь у Саміті миру. Lb.ua (українською) . 9 травня 2024. Процитовано 10 травня 2024.
  55. ↑ Президент Чилі підтвердив свою участь у Саміті миру. Укрінформ (українською) . 22 травня 2024. Процитовано 22 травня 2024.
  56. ↑ Зеленський із Крістерссоном обговорили наповнення наступного пакету оборонної підтримки від Швеції. Межа (українською) . 13 травня 2024. Процитовано 13 травня 2024.
  57. ↑ Japan PM plans to attend Ukraine peace summit in Switzerland in June // The Mainichi Shimbun — The Mainichi Newspapers Co., 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Глобальний_саміт_миру&oldid=42818850